Л. Фабіус: «Припиняти дію права вето у випадках скоєння масових злочинів» [fr]

JPEG

Трибуна Лорана Фабіуса в газеті le Monde 5 жовтня 2013 року

« Знадобилось два роки та 120 тисяч загиблих в Сирії, аби в Раді Безпеки ООН було зрештою покладено кінець паралічу, викликаному застосуванням права вето, і ухвалено рішення.

Франція віддана принципу багатосторонніх стосунків, основним осередком якого є Організація Об’єднаних Націй. ООН є головним інструментом регулювання світової політики на службі миру і безпеки. Але дворічний параліч ООН, що спричинив драматичні наслідки для населення, є неприйнятним з точки зору загальнолюдської моралі.

Звичайно, під час 68-ї Генеральної Асамблеї ООН, яка щойно відбулася, мав місце деякий прогрес. Ми досягли домовленості по хімічній зброї в Сирії і відкрили перспективу політичного врегулювання питання.

Але усі ці позитивні результати не змінюють стану речей : Рада Безпеки довгий час лишалася безпорадною перед лицем трагедії в Сирії через застосування права вето. За цей час загинуло велика кількість людей, але найстрашніше сталося, коли правлячий режим масивно застосував хімічну зброю проти дітей, жінок і мирних жителів. Для всіх, хто чекає від ООН виконання свого обов’язку по захисту мирного населення, ця ситуація викликає осуд.

Франція виступає за підвищення репрезентативності ООН, зокрема за рахунок розширення складу Ради Безпеки, але до досягнення згоди з цього питання лишається ще далеко. Якщо ми не хочемо втратити легітимність, то повинні зробити висновки із блокувань, які мали місце, задля уникнення в майбутньому подібних збоїв.
Для досягнення цієї мети французький президент виступив перед Генеральною Асамблеєю ООН із сміливою і одночасно простою пропозицією.

Вона полягає в тому, аби 5 постійних членів Ради Безпеки погодились на добровільне обмеження застосування права вето. Цей крок можна зробити без внесення змін до Статуту ООН шляхом взаємного зобов’язання з боку постійних членів. Таким чином, під час розгляду Радою Безпеки випадків вчинення злочину масового характеру, її постійні члени могли би зобов’язатись тимчасово не застосовувати своє право вето. Механізм застосування цього принципу міг би бути доволі простий: на підставі звернення не менше 50 держав-членів, Генеральний секретар ООН мусив би висловитись стосовно кваліфікації злочину. Після оголошення його думки, негайно застосовується новий кодекс поведінки. Аби бути більш реалістичним, цей кодекс не поширюватиметься на ситуації, які зачіпають життєво важливі національні інтереси якогось із постійних членів Ради Безпеки.

Усвідомлюю, що ця пропозиція може викликати заперечення найрізноманітнішого характеру. Хочу протиставити їм потужний аргумент: подібний крок, що не є складним для застосування на практиці, дозволив би зберегти головне - кредит довіри до оплоту миру і стабільності, яким покликана виступати Рада Безпеки.

Чи існують інші швидкі в застосуванні, прості і ефективні рішення для просування вперед? На мій погляд - ні. Наразі існує можливість якось зарадити. Так скористаємося ж нею. »


Корисна інформація
- Permanent Mission of France to the United Nations (New-York)
- Guide to the United Nations
- United Nations Regional information center


Опубліковано 09/10/2013

Топ